Студениківська громада

Київська область, Бориспільський район

с. Переяславське

 ІСТОРІЯ СЕЛА ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ

У назві села Переяславське позначена давня історична традиція. Ще за часів Київської Русі було прийнято називати нові, як правило, далекі поселення слов’ян в честь великих міст-метрополій. А село знаходиться на самій межі району, за 30 км від районного центру – міста Переяслав-Хмельницький, звідси і назва поселення.

Народжувалося село в перших роках ХХ століття. Саме тоді в цій місцевості було прокладено лінію залізниці Київ – Полтава (1898р.). Тому Переяславське, по суті, народжене залізницею. Перші поселенці сюди

прийшли з села Козлова, бо нова дорога проходила по землях тамтешніх селян, вони будувалися навколо залізничної станції і йшли працювати на залізницю. Саме село довго не мало назви. Називали його не інакше, як станція Переяславська. І лише в 60-роках розгледіли, що станція – є станція, а село навколо неї – то село. Обом – і селу, і станції – дали однакову назву.

Нове поселення швидко розросталось. У 1917 році тут зводиться великий млин. Ця панська власність довго слугувала людям – до середини 70-х років. Завіз зерна сюди був найбільший в окрузі. Очевидці стверджують, що селяни, щоб змолотити, простоювали в черзі по тижню.

У 1919 році у звичайній сільській хатині відкрили перший громадський заклад – початкову школу, хоча на той час в селі налічувалося тільки 22 двори. Першим директором школи в історії села став Добровольський Сергій Тимофійович. Після остаточного встановлення радянської влади в 1920 році у селі Переяславське розвивається молодіжний рух. З’явилися перші комсомольці і піонери. Але офіційно першу піонерську організацію в селі зареєстровано в 1927 році. Першим піонервожатим був Кравцов Михайло Якович.

Війна принесла розруху і понівечила життя багатьох людей. З фронту не повернулось 156 земляків. У центрі села загиблим в роки Великої Вітчизняної війни односельцям встановлено Обеліск Слави, на якому викарбовано їхні імена та Братська могила, в якій захоронено 120 воїнів, із них 35 офіцерів та 85 сержантів і солдат. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 232 жителів села нагороджено орденами й медалями. Біля

станції Переяславська партизани загону, яким командував Герой Радянського Союзу О.В. Тканко, пустили під укіс два військові ешелони ворога.Втім, вигідне розміщення поселення сприяло його розвитку у післявоєнний період. На кінець 40-х років 20 ст. вже працював сінозаготівельний пункт, заготзерно і був свій колгосп «3-тя п’ятирічка». Сільська рада відновила свою діяльність 22 вересня 1943 року та знаходилась у пристосованих приміщеннях аж до 1989 р. коли побудували окреме адміністративне приміщення.

Сільськими головами були Кийко Наталія Андріївна, Кириленко Валентина Василівна, Коломієць Іван Панасович, Кривенко Михайло Дмитрович, Запорожець Павло Олександрович. В даний час працює Ємельяненко Михайло Романович.

Коли в 1974 році тут здали в експлуатацію величезний комплекс експериментального комбінату хлібопродуктів, село не тільки розширилося за рахунок нових поселенців працівників, а й надовго отримало хорошого економічного покровителя - Групу компаній "Нива Переяславщини". Через брак орної землі село Переяславське і до сьогодні є центром саме промислового виробництва.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь